Хроніки лабораторії. Зрілість.

[Рост ®]

Варта тихо зітхнула.
- Ех...
Завершилось безтурботне життя, коли роботи майже не було, хіба час від часу. А поза тим сите дозілля. Навіть поправлятися почала.
Здавалося б, ну чого йому не живеться, як усім? Їздять же люди собі спокійно по справах, на природу у вихідні. Ніякої перевтоми, навантажень, роботи через "не можу", до останнього подиху, коли, здається, уже не зможеш зробити навіть те, основне, заради чого живеш.
Спочатку насторожила зелена лампочка, яка появилась декілька днів назад. Ніби нічого не змінилось, ну горить собі. Але в просторі відчувалось якесь напруження.
І сьогодні все повернулось! Знову чекають дні, тижні, місяці каторжної праці "до останнього", коли він буде засиджуватись до пізна в гаражі, коли, повернувшись на стоянку, не йтиме одразу додому, а сидітиме в машині ще якийсь час, слухаючи музику. От же, ця його МУЗИКА!
- Ех... - знову зітхнула акумуляторна батарея Варта.