Так, раніше автомобілі купувались на роки, бо по-перше, самі автомобілі були надійнішими і довговічнішими, по-друге, коштували дорожче (пригадайте, в сімдесятих найдешевший запорожець коштував 3000 рублів при зарплаті інженера 110-130, доцента інституту 250, а жигулі були порядка 7000), та й психологія була іншою, були улюблені речі, з якими не хотілось розлучатися, бо за роки користування вони ставали своїми, рідними, прожитими. А тепер мізки людям промили, навколо більшість споживачів, машини купують хто на рік, хто на півроку. А якщо з того часу машина має простояти в студії місяць-другий, та й ще біля десятка тисяч доларів на інстал і апаратуру викласти - нащо то треба їм? Якість життя тепер вимірюється не якістю речей, а їх кількістю. Цінність має те, що блищить назовні, а не те, що в глибині. Розвивати власну культуру не хочеться, простіше сказати "я клієнт, я плачу лаве, тому роби так, як мені хочеться, а не як там твої якісь знання підказують, може ти і правий, але мені пофіг, бо в мене бабло".
Ну та вже є як є, поживемо побачимо, як воно буде.
|